мур

МУР, у, ч.

1. Висока кам’яна або цегляна стіна навколо чогось.

— До кого я прихилюся?.. — І небога Кругом зирнула, і о мур, Об мур старою головою Ударилась (Шевч., II, 1953, 277);

Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані. Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його [революційний дух] ще не звело (Фр., X, 1954, 7);

За муром фортеці чутно пісню (Корн., І, 1955, 209);

*Образно. Республіка напружено будувала соціалізм. Партія перевертала тисячолітні мури темряви, визиску, дичавини (Кир., Вибр., 1960, 344);

*У порівн. Козаки не розступилися і стояли нерухомо, як мур (Тулуб, Людолови, І, 1957, 20);

// Невисока загорожа з каменю або цегли навколо чогось.

Перебігли вони міст, заїхали на острів, поїхали попід самим садовим муром (Н.-Лев., І, 1956, 161);

На подвір’ї, огородженому низьким кам’яним муром, колоди лісу, розбитий грузовик, звалена апаратура (Дмит., Драм. тв., 1958, 332).

◊ Кита́йський мур див. кита́йський;

Му́ром стоя́ти (ста́ти) — непохитно, незламно стояти, захищаючи когось, щось.

Вони стояли незламним муром навкруги свого прапора (Кир., Вибр., 1960, 253);

— Взяти сокири і муром стати біля своєї землі (Стельмах, II, 1962, 109).

2. Те саме, що стіна́ 1.

Облетіла давно золота свіжість листопаду, потемніли мури будинків і вже вкривалися вночі сивизною голі віти дерев (Мик., II, 1957, 219);

Ось і школи знайомі мури, і до мене біжать школярі… (Сос., І, 1957, 244).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

мур

Значення в інших словниках