1. Словник української мови у 20 томах

мур

МУР, у, ч.

1. Висока кам'яна або цегляна стіна навколо чогось.

– До кого я прихилюся? .. – І небога Кругом зирнула, і о мур, Об мур старою головою Ударилась (Т. Шевченко);

Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його [революційний дух] ще не звело (І. Франко);

За муром фортеці чутно пісню (О. Корнійчук);

* Образно. Всім очужілим виглядом, гіркою нахмуреністю хлопець дає відчути, що твої напучення та нотації зараз його не проймуть, що між вами стіна, мур. Мур образи й завданого йому приниження (О. Гончар);

* У порівн. Козаки не розступилися і стояли нерухомо, як мур (З. Тулуб);

// Невисока загорожа з каменю або цегли навколо чогось.

Перебігли вони міст, заїхали на острів, поїхали попід самим садовим муром (І. Нечуй-Левицький);

На подвір'ї, огородженому низьким кам'яним муром, колоди лісу, розбитий грузовик [вантажівка], звалена апаратура (Л. Дмитерко).

2. Те саме, що стіна́ 1.

Облетіла давно золота свіжість листопаду, потемніли мури будинків і вже вкривалися вночі сивизною голі віти дерев (І. Микитенко);

Ось і школи знайомі мури, і до мене біжать школярі... (В. Сосюра).

△ Берлі́нська стіна́ <�Берлі́нський мур> див. стіна́.

◇ Би́тися голово́ю об стіну́ (об мур, в мур) див. би́тися;

Відгороди́ти / відгоро́джувати му́ром (стіно́ю) див. відгоро́джувати;

До сті́нки (рідко му́ру) поста́вити див. поста́вити¹;

Кита́йська стіна́ <�Кита́йський мур> див. стіна́;

Мур лама́ти / злама́ти див. лама́ти;

Му́ром стоя́ти / ста́ти див. стоя́ти;

(1) Ні (рідше ані́) мур-му́р:

а) нічого не говорити, мовчати.

Петя при цих словах червонів і ні мур-мур (О. Ковінька);

Раптом стало тихо, тихо. Всі ні мур-мур! (Д. Бузько);

// нічим себе не виявляти.

– Ванько, племінничок.. Приїхав на Донбас.. – і ні мур-мур. Висидів, вивчивсь, а тоді вже здумав про дядька (М. Рудь);

// ніяк не реагувати на що-небудь.

– Мене зло розібрало – упрохувати її. Ти, кажу, по золоту ходитимеш, а вона ні мур-мур (Є. Гуцало);

На вулиці всі хатки було вимазано.. в рожеве, а сонечко сиділо собі за горбком і ні мур-мур! – Ніби й не його це робота (Д. Бузько);

б) (у чому і без дод.) не розбиратися в чомусь, не знати зовсім, не вміти чогось.

[Куць:] А ти читав? [Маруда:] Та дещо... [Куць:] А я ж – ані мур-мур! (Я. Мамонтов);

Та вони в цьому питанні ні мур-мур (з усн. мови).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мур — мур іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мур — У. Висока кам’яна або цегляна стіна навколо чогось (мурована стіна будинку, загорожа з каменю або цегли тощо), а також переносно. Все тюремне дворище оперізував високий кам’яний мур (С.Добровольський); Місто в’яне, і все пломеніє, од панелей і мурів пече. Літературне слововживання
  3. мур — (будівлі) стіна; (навколо чого — ще) загорожа, огорожа. Словник синонімів Караванського
  4. мур — див. перешкода Словник синонімів Вусика
  5. мур — -у, ч. 1》 Висока кам'яна або цегляна стіна навколо чогось. || Невисока загорожа з каменю або цегли навколо чогось. 2》 Те саме, що стіна 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мур — мур висока стіна (м, ср, ст): Високий, стрункий, з чорною кучерявою чуприною, з якоюсь загубленою на рум'яному лиці усмішкою. Як ішов вулицею – похитував головою, часом щось посвистував, часом ставав, прикладав палець до чола... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. мур — Мур не проб’єш пальцем. Складну перешкоду легко не здолаєш. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. МУР — • "МУР" ("Мистецький український рух") - літ. об'єднання укр. письменників. Виник 1945 у м. Фюрті (Зх. Німеччина). Голова — У. Самчук. Серед засновників і членів — І. Багряний, В. Барка, С. Гординський, В. Домонтович, Ю. Косач, І. Костецький... Українська літературна енциклопедія
  9. Мур — I (Moore) Маріанн Крейґ, 1887-1972, америк. поетеса; близька до імажинізму; виробила власний стиль інтелектуальної лірики, в якому поєднані іронія та гротескна фантастика, збірки віршів (Спостереження), есе, оповідання. Універсальний словник-енциклопедія
  10. мур — би́тися голово́ю об сті́ни. Перебуваючи в стані розпачу, даремно докладати зусилля, щоб запобігти чомусь небажаному. — Коли ж він (Василько) до політики доріс?..— Вони про це не говорять батькам, вони ховаються від батьків.. Фразеологічний словник української мови
  11. Мур — див. Мур, Джордж Едвард Філософський енциклопедичний словник
  12. мур — ОГОРО́ЖА (те, що відгороджує, оточує що-небудь), ЗАГОРО́ДА, ЗАГОРО́ЖА, ОГОРО́ДА рідше, ОГРА́ДА рідше, ГОРО́ЖА рідше, ХИСТ діал.; МУР, СТІНА́ (перев. з цегли); ВІР'Я́ (ВОР'Я) рідше (з жердин). Словник синонімів української мови
  13. мур — Мур, му́ра; му́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. мур — МУР, у, ч. 1. Висока кам’яна або цегляна стіна навколо чогось. — До кого я прихилюся?.. — І небога Кругом зирнула, і о мур, Об мур старою головою Ударилась (Шевч., II, 1953, 277); Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані. Словник української мови в 11 томах
  15. мур — (укр. < польс. < лат. — перешкода) Кам'яна, цегляна огорожа або стіна. Звідсіля походять терміни: "мурування", "муральний живопис" (розпис на стіні), "муроль" (зодчий, архітектор). Архітектура і монументальне мистецтво
  16. мур — Му́р, -ру м. Каменная, кирпичная стѣна. Вх. Уг. 253. Перебігли вони міст, з'їхали на острів, поїхали попід самим садовим муром. Левиц. І. 218. Золота швайка мур пробиває. Ном. № 1394. Словник української мови Грінченка