мур

(укр. < польс. < лат. — перешкода)

Кам'яна, цегляна огорожа або стіна. Звідсіля походять терміни: "мурування", "муральний живопис" (розпис на стіні), "муроль" (зодчий, архітектор).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мур — МУР, у, ч. 1. Висока кам'яна або цегляна стіна навколо чогось. – До кого я прихилюся? .. – І небога Кругом зирнула, і о мур, Об мур старою головою Ударилась (Т. Словник української мови у 20 томах
  2. мур — -у, ч. 1》 Висока кам'яна або цегляна стіна навколо чогось. || Невисока загорожа з каменю або цегли навколо чогось. 2》 Те саме, що стіна 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мур — Мур, му́ра; му́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. мур — У. Висока кам’яна або цегляна стіна навколо чогось (мурована стіна будинку, загорожа з каменю або цегли тощо), а також переносно. Все тюремне дворище оперізував високий кам’яний мур (С.Добровольський); Місто в’яне, і все пломеніє, од панелей і мурів пече. Літературне слововживання
  5. мур — (будівлі) стіна; (навколо чого — ще) загорожа, огорожа. Словник синонімів Караванського
  6. МУР — • "МУР" ("Мистецький український рух") - літ. об'єднання укр. письменників. Виник 1945 у м. Фюрті (Зх. Німеччина). Голова — У. Самчук. Серед засновників і членів — І. Багряний, В. Барка, С. Гординський, В. Домонтович, Ю. Косач, І. Костецький... Українська літературна енциклопедія
  7. мур — Мур не проб’єш пальцем. Складну перешкоду легко не здолаєш. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. мур — мур висока стіна (м, ср, ст): Високий, стрункий, з чорною кучерявою чуприною, з якоюсь загубленою на рум'яному лиці усмішкою. Як ішов вулицею – похитував головою, часом щось посвистував, часом ставав, прикладав палець до чола... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. мур — Му́р, -ру м. Каменная, кирпичная стѣна. Вх. Уг. 253. Перебігли вони міст, з'їхали на острів, поїхали попід самим садовим муром. Левиц. І. 218. Золота швайка мур пробиває. Ном. № 1394. Словник української мови Грінченка
  10. мур — мур іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  11. мур — див. перешкода Словник синонімів Вусика
  12. мур — би́тися голово́ю об сті́ни. Перебуваючи в стані розпачу, даремно докладати зусилля, щоб запобігти чомусь небажаному. — Коли ж він (Василько) до політики доріс?..— Вони про це не говорять батькам, вони ховаються від батьків.. Фразеологічний словник української мови
  13. мур — ОГОРО́ЖА (те, що відгороджує, оточує що-небудь), ЗАГОРО́ДА, ЗАГОРО́ЖА, ОГОРО́ДА рідше, ОГРА́ДА рідше, ГОРО́ЖА рідше, ХИСТ діал.; МУР, СТІНА́ (перев. з цегли); ВІР'Я́ (ВОР'Я) рідше (з жердин). Словник синонімів української мови
  14. мур — МУР, у, ч. 1. Висока кам’яна або цегляна стіна навколо чогось. — До кого я прихилюся?.. — І небога Кругом зирнула, і о мур, Об мур старою головою Ударилась (Шевч., II, 1953, 277); Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані. Словник української мови в 11 томах
  15. Мур — див. Мур, Джордж Едвард Філософський енциклопедичний словник
  16. Мур — I (Moore) Маріанн Крейґ, 1887-1972, америк. поетеса; близька до імажинізму; виробила власний стиль інтелектуальної лірики, в якому поєднані іронія та гротескна фантастика, збірки віршів (Спостереження), есе, оповідання. Універсальний словник-енциклопедія