мурування

1. Процес зведення стін. Прийнято розрізняти два основні типи стіни, який вона набуває після мурування:

пластичний (живописний) — кладка з цегли або каменів покривається шаром штукатурки, стуку, ґрунту тощо;

тектонічний — квадри каменів або ряди цеглин формують чітку структуру.

2. Конструкція з природних або штучних каменів, які з'єднуються будівельним розчином. Існують наступні системи:

~ англійське — у звичайному або хрестовому ряді цегли замість одного ложкового ряду розташовані 2–3 наступні, що слідують один за одним.

~ бутове — виконане з каменів неправильної форми. Стіни зовні часто отримували вигляд рваної рустовки. Мало місце в будівлях т. зв. сільського стилю. Також використовувалось для заповнення котлованів, при виконанні фундаментів тощо.

~ верстове — те саме, що і ~ готичне.

~ в охоплення — з розрахунку на подальше тинькування розчин кладуть не до лицьових країв цеглин або каменів, чим досягається краще зчеплення з облицювальним шаром.

~ в півцегли — стіна, лицевий бік якої складають тільки ложки цеглин. Через незначну товщину таке М. переважно використовується для влаштування перегородок всередині будівель.

~ в чверть цегли — дуже тонка стінка з цеглин, які ставлять на тичок або ложок, і своїми постелями вона звертається на обидва лицьові боки.

~ "в ялинку" — кладка цеглин, що розміщалися під кутом до горизонтального ряду (див. ялинковий ряд).

~ глечикове — ряди каменів або цегли чергуються з лежачими або стоячими глечиками, які вмуровувалися у стіну для полегшення конструкції.

~ голландське — тичковий ряд цегли чергується з таким, де на лицьовому боці змінюються тичок і ложок.

~ готичне — кожний ряд лицьових цеглин складається із чергування ложків і тичків. Внаслідок вертикальні шви співпадають через один ряд.

~ квадрове — виконане з обтесаних каменів призматичної форми.

~ клинчасте — влаштоване над аркою з трапецієподібних блоків, вузькі торці яких звернені у бік прорізу.

~ косе — тички мають нахил до лицьового боку стіни.

~ ланцюгове (рядове) — виконане з чергуванням ложкових і тичкових рядів цегли.

~ лицьове — акуратне мурування каменів для сприйняття матеріалу в природному стані, тобто без тинькування, обмазки, фарбування, облицювання.

~ ложкове — кілька ложкових рядів цегли чергуються з одним тичковим.

~ мережчате — те саме, що і ~ узористе.

~ напівбутове — складається з двох зовнішніх облицювальних шарів й внутрішньої забутовки, виконаної з уламків каміння і будівельного розчину. Після застигання розчину таке М. стає монолітним.

~ полігональне — зроблене з ретельно пригнаних каменів різної форми.

~ польське — те саме, що ~ готичне.

~ прямокутне — виконане правильними рядами з обтесаних каменів приблизно у вигляді паралелепіпедів.

~ руське (староруське) — те саме, що і ~ готичне.

~ слов'янське — чергуються ряди цегли, в кожному з яких змінюються комбінації з двох ложків і одного тичка.

~ тичкове — спостерігаються горизонтальні ряди цегли з перев'яззю швів.

~ узористе — цегли розташовані за певним малюнком.

~ фламандське — в одному ряду чергуються ложки і тички, в наступному — спостерігається зрушення на один "крок", внаслідок чого по вертикалі утворюється ялинковий узор.

~ хрестове — виконане з перев'яззю швів, де в ряду чергуються тичок і ложок.

~ циклопічне — виконане з величезних кам'яних брил різної форми, часто без розчину. Було поширено у крито-мікенській архітектурі, за міфами стародавніх греків його не могли здійснити тільки велетні-циклопи, а не звичайні люди; звідсіля й назва.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мурування — МУРУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мурува́ти. [Четвертий чоловік:] Я не вірив, що з того мурування буде діло (Леся Українка); Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  2. мурування — Мурува́ння, -ння, -нню (дія) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. мурування — мурува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. мурування — -я, с. 1》 Дія за знач. мурувати. 2》 Кам'яна або цегляна будівля; частина споруди з каменю, цегли. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мурування — МУРУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мурува́ти. [Четвертий чоловік:] Я не вірив, що з того мурування буде діло (Л. Укр., І, 1951, 456); Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Смолич. Словник української мови в 11 томах
  6. мурування — Мурува́ння, -ня с. 1) Постройка каменной стѣны, каменнаго зданія. 2) Каменная постройка. Словник української мови Грінченка