мурування
МУРУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. мурува́ти.
[Четвертий чоловік:] Я не вірив, що з того мурування буде діло (Леся Українка);
Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Ю. Смолич).
2. Кам'яна або цегляна будівля; частина споруди з каменю, цегли.
Як на гріх, і пічники їй трапились якісь норовливі, свавільні і легковажні. Мурування робили наспіх, незграбно (Яків Баш);
Тут [у павільйоні “Наука”] експонуються амфори й монети, зразки кам'яного мурування й різьблені кістяні прикраси (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мурування — мурува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- мурування — -я, с. 1》 Дія за знач. мурувати. 2》 Кам'яна або цегляна будівля; частина споруди з каменю, цегли. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мурування — Мурува́ння, -ння, -нню (дія) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мурування — МУРУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мурува́ти. [Четвертий чоловік:] Я не вірив, що з того мурування буде діло (Л. Укр., І, 1951, 456); Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Смолич. Словник української мови в 11 томах
- мурування — 1. Процес зведення стін. Прийнято розрізняти два основні типи стіни, який вона набуває після мурування: пластичний (живописний) — кладка з цегли або каменів покривається шаром штукатурки, стуку, ґрунту тощо... Архітектура і монументальне мистецтво
- мурування — Мурува́ння, -ня с. 1) Постройка каменной стѣны, каменнаго зданія. 2) Каменная постройка. Словник української мови Грінченка