мурування

мурува́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. мурувати.

2》 Кам'яна або цегляна будівля; частина споруди з каменю, цегли.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мурування — мурува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. мурування — МУРУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мурува́ти. [Четвертий чоловік:] Я не вірив, що з того мурування буде діло (Леся Українка); Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  3. мурування — Мурува́ння, -ння, -нню (дія) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. мурування — МУРУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мурува́ти. [Четвертий чоловік:] Я не вірив, що з того мурування буде діло (Л. Укр., І, 1951, 456); Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Смолич. Словник української мови в 11 томах
  5. мурування — 1. Процес зведення стін. Прийнято розрізняти два основні типи стіни, який вона набуває після мурування: пластичний (живописний) — кладка з цегли або каменів покривається шаром штукатурки, стуку, ґрунту тощо... Архітектура і монументальне мистецтво
  6. мурування — Мурува́ння, -ня с. 1) Постройка каменной стѣны, каменнаго зданія. 2) Каменная постройка. Словник української мови Грінченка