мурування

МУРУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. мурува́ти.

[Четвертий чоловік:] Я не вірив, що з того мурування буде діло (Л. Укр., І, 1951, 456);

Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Смолич. Сорок вісім.., 1937, 144).

2. Кам’яна або цегляна будівля; частина споруди з каменю, цегли.

Як на гріх, і пічники їй трапились якісь норовливі, свавільні і легковажні. Мурування робили наспіх, незграбно (Ваш, Надія, 1960, 48);

Тут [у павільйоні "Наука"] експонуються амфори й монети, зразки кам’яного мурування й різьблені кістяні прикраси (Наука.., 10, 1967, ЗО).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мурування — МУРУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мурува́ти. [Четвертий чоловік:] Я не вірив, що з того мурування буде діло (Леся Українка); Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  2. мурування — Мурува́ння, -ння, -нню (дія) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. мурування — 1. Процес зведення стін. Прийнято розрізняти два основні типи стіни, який вона набуває після мурування: пластичний (живописний) — кладка з цегли або каменів покривається шаром штукатурки, стуку, ґрунту тощо... Архітектура і монументальне мистецтво
  4. мурування — мурува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  5. мурування — -я, с. 1》 Дія за знач. мурувати. 2》 Кам'яна або цегляна будівля; частина споруди з каменю, цегли. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мурування — Мурува́ння, -ня с. 1) Постройка каменной стѣны, каменнаго зданія. 2) Каменная постройка. Словник української мови Грінченка