мурувати
МУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка.
1. Споруджувати, зводити щось із каменю, цегли.
У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує. Той неситим оком — За край світа [світу] зазирає (Шевч., І, 1963, 236);
Муруючи стіну, муляр кладе в неї не самі тільки гранітові квадрати, але як випаде, то і труск, і обломки і додає до них цементу (Фр., І, 1955, 30);
Гриць наносив цегли і збирався мурувати піч з комином та димарем (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183).
2. перен. Покривати тонкою льодовою кіркою, снігом (про мороз і т. ін.).
Зима біснувалась, мурувала вікна холодними квітами (Стельмах, На.. землі, 1949, 84).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мурувати — (споруджувати щось з каменю і цегли) класти. Словник синонімів Полюги
- мурувати — мурува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- мурувати — Вимуровувати, будувати, зводити, споруджувати; ФР. замуровувати. Словник синонімів Караванського
- мурувати — див. будувати Словник синонімів Вусика
- мурувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Споруджувати, зводити щось із каменю, цегли. 2》 перен. Покривати тонкою льодовою кіркою, снігом (про мороз і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мурувати — МУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод. 1. Споруджувати, зводити щось із каменю, цегли. У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком – За край світа [світу] зазирає (Т. Словник української мови у 20 томах
- мурувати — МУРУВА́ТИ (споруджувати щось з каменю, цегли), ВИКЛАДА́ТИ, КЛА́СТИ розм. — Док.: змурува́ти, ви́мурувати. Він пригадав, як на заводі муляри мурували стіни нового корпусу (С. Чорнобривець); Тут було людно — хлопці й дівчата викладали стіну (О. Словник синонімів української мови
- мурувати — Мурува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мурувати — Мурува́ти, -ру́ю, -єш гл. Возводить каменную стѣну, класть кирпичи. Словник української мови Грінченка