1. Словник української мови в 11 томах

муруватий

МУРУВА́ТИЙ, а, е. Трохи мурий.

Мурувате обличчя Григорія з пошерхлим носом раптом просвітліло від блиску його білих зубів (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 209).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. муруватий — -а, -е. Трохи мурий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. муруватий — МУРУВА́ТИЙ, а, е. Трохи мурий. Мурувате обличчя Григорія з пошерхлим носом раптом просвітліло від блиску його білих зубів (П. Автомонов). Словник української мови у 20 томах