мусити
МУ́СИТИ, му́шу, му́сиш, недок., з інфін.
1. Уживається як член складеного присудка у знач. повинен, повинна, повинне, повинні (робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.).
Брати його,.. Нетвердії, душеубогі, Катам на муку не дались. Сховались, потім розійшлись І ти їх мусила збирати… (Шевч., II, 1953, 322);
— Тепер така пора, що людина мусить людині помагати (Фу., VI, 1951, 161);
— Я уявляю собі морську школу на високому березі. З усіх вікон школи мусить синіти море (Ю. Янов., II, 1958, 80);
// Діяти всупереч бажанню, залежно від обставин; бути змушеним.
Буває щастя скрізь поганцям, А добрий мусить пропадать (Котл., І, 1952, 114);
Прибій.. заливав прибережну дорогу і підбирався до мішків з сіллю. Татари мусили відступити назад, щоб не замочити капців (Коцюб., І, 1955, 391);
Настануть жнива, загадає хазяїн, і мусиш іти, а своє, як знаєш, хоч і вночі збирай (Цюпа, Назустріч.., 1958, 40).
Му́сить бу́ти, у знач. вставн. сл. — напевне.
Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі (Шевч., 1,1963,31).
2. діал. Могти.
Полюбила козаченька, не мушу забути (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- мусити — му́сити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- мусити — [мусиетие] мушу, мусиеш Орфоепічний словник української мови
- мусити — Мусити, бути повинним, мати щось зробити, належить, годиться, слід, варто, треба У повсякденному усному мовленні, ба навіть у художніх творах дієслово мусити витискує останнім часом інші, більш підхожі для того чи іншого випадку дієслова. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- мусити — мушу, мусиш, недок., з інфін. 1》 Уживається як член складеного присудка у знач.: повинен, повинна, повинне, повинні (робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.). || Діяти всупереч бажанню, залежно від обставин; бути змушеним. Мусить бути у знач. вставн. сл. — напевне. 2》 діал. Могти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мусити — МУ́СИТИ, му́шу, му́сиш, недок., з інфін. 1. Уживається як член складеного присудка у знач. повинен, повинна, повинне, повинні (робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.). Один [посланець] мусив дійти, бо не було би цілої тієї історії. Словник української мови у 20 томах
- мусити — ПОВИ́НЕН (ПОВИ́ННИЙ) присудк. сл. (має своїм обов'язком робити щось, мати якусь якість, властивість), МА́Є, МУ́СИТЬ, ЗОБОВ'Я́ЗАНИЙ, ОБОВ'Я́ЗАНИЙ заст. (при вираженні необхідності через певні обставини робити щось, бути якимсь). Словник синонімів української мови
- мусити — Мусити, -шу, -сиш гл. 1) Долженствовать, быть должнымъ, вынужденнымъ. Не рада коза торгу, а кури весіллю, та мусять. Ном. № 1075. Просили — не хотів, казали — мусив. Ном. № 1076. мусить бути. Должно быть, вѣроятно. Словник української мови Грінченка