мусити

ПОВИ́НЕН (ПОВИ́ННИЙ) присудк. сл. (має своїм обов'язком робити щось, мати якусь якість, властивість), МА́Є, МУ́СИТЬ, ЗОБОВ'Я́ЗАНИЙ, ОБОВ'Я́ЗАНИЙ заст. (при вираженні необхідності через певні обставини робити щось, бути якимсь). Що винен, оддати повинен (прислів'я); — Зараз ти ростеш, все в тобі грає, але в твоєму підлітковому віці людина вже повинна і замислюватись над собою, над своїми вчинками (О. Гончар); Батько Юпітер втишає їх клопіт: "Нове покоління Має постать на землі, не подібне до давніх злочинців" (переклад М. Зерова); — Бідняк мусить восени продавати свій хліб на податі та борги по сорок-п'ятдесят копійок (М. Стельмах); — Якщо ти чесна людина, то скажи — ти її любиш? — Я не зобов'язаний говорити будь-кому про свої почуття, — мовив я (Є. Гуцало); Як якому робітникові при роботі лучиться нещастя: смерть, каліцтво чи що, то щоби власник обов'язаний був платити за шпиталь і ліки (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

мусити — му́сити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
мусити — [мусиетие] мушу, мусиеш Орфоепічний словник української мови
мусити — Мусити, бути повинним, мати щось зробити, належить, годиться, слід, варто, треба У повсякденному усному мовленні, ба навіть у художніх творах дієслово мусити витискує останнім часом інші, більш підхожі для того чи іншого випадку дієслова. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
мусити — мушу, мусиш, недок., з інфін. 1》 Уживається як член складеного присудка у знач.: повинен, повинна, повинне, повинні (робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.). || Діяти всупереч бажанню, залежно від обставин; бути змушеним. Мусить бути у знач. вставн. сл. — напевне. 2》 діал. Могти. Великий тлумачний словник сучасної мови
мусити — МУ́СИТИ, му́шу, му́сиш, недок., з інфін. 1. Уживається як член складеного присудка у знач. повинен, повинна, повинне, повинні (робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.). Один [посланець] мусив дійти, бо не було би цілої тієї історії. Словник української мови у 20 томах
мусити — МУ́СИТИ, му́шу, му́сиш, недок., з інфін. 1. Уживається як член складеного присудка у знач. повинен, повинна, повинне, повинні (робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.). Брати його,.. Нетвердії, душеубогі, Катам на муку не дались. Словник української мови в 11 томах
мусити — Мусити, -шу, -сиш гл. 1) Долженствовать, быть должнымъ, вынужденнымъ. Не рада коза торгу, а кури весіллю, та мусять. Ном. № 1075. Просили — не хотів, казали — мусив. Ном. № 1076. мусить бути. Должно быть, вѣроятно. Словник української мови Грінченка