мідяний
МІДЯНИ́Й, а́, е́.
1. Вигот. з міді (у 1 знач.).
Серед столу, на мідяному підносі, стояв блискучий самовар і мугикав стиха якусь журливу пісеньку (Мирний, І, 1954, 323);
У Гриші був невеличкий мідяний патрон від якогось протитанкового снаряда (Сміл., Сашко, 1954, 35);
*У порівн. Під ногами листя шелестить, наче мідяне (Томч., Готель.., 1960, 38).
◊ Мідяне́ чоло́ — те саме, що Мі́дний лоб ( див. мі́дний).
2. Власт. міді; такий, як у міді.
Тоді, коли з міста долітає різкий, мідяний гук військового оркестру.., — гармонія раптом розбивалась, мрія про незаселену людьми країну зникала (Л. Укр., III, 1952, 597).
3. перен. Кольору міді; червоно-жовтий.
Позолотою і мідяним листом вигравали Карпати, коли літак пропливав над гірським перевалом з Ужгорода до Києва (Кучер, Дорога.., 1958, 57).
Значення в інших словниках
- мідяний — мідяни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- мідяний — [м'ід'аний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- мідяний — -а, -е. 1》 Вигот. з міді (у 1 знач.). 2》 Власт. міді; такий, як у міді. 3》 перен. Кольору міді; червоно-жовтий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мідяний — МІДЯНИ́Й, а́, е́. 1. Вигот. з міді (у 1 знач.). Серед столу, на мідяному підносі, стояв блискучий самовар і мугикав стиха якусь журливу пісеньку (Панас Мирний); У Гриші був невеличкий мідяний патрон від якогось протитанкового снаряда (Л. Словник української мови у 20 томах
- мідяний — Мідяни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мідяний — Мідя́ни́й, -а́, -е́ Мѣдный. На мідяні гроші слави добували. Ном. № 7585. Дзвінить над ним сайдак і лук мідяний. К. Іов. Словник української мови Грінченка