1. Словник української мови в 11 томах

міжусобиця

МІЖУСО́БИЦЯ, і, ж. Незлагода, внутрішній розбрат, війна між якими-небудь суспільними групами або особами в державі (переважно у феодальній).

Використовуючи феодальні міжусобиці на Русі, половці посилили напади на руські землі і особливо на Придніпров’я (Іст. УРСР, І, 1953, 89);

Вже не вугликами-жаринками жевріла міжусобиця-сварка, а багаттям палала (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 399).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міжусобиця — міжусо́биця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. міжусобиця — див. сварка Словник синонімів Вусика
  3. міжусобиця — -і, ж. Незлагода, внутрішній розбрат, війна між якими-небудь суспільними групами або особами в державі (перев. у феодальній). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. міжусобиця — див. роздор, усобиця Словник чужослів Павло Штепа
  5. міжусобиця — МІЖУСО́БИЦЯ, і, ж. Незлагода, внутрішній розбрат, війна між якими-небудь суспільними групами або особами в державі (переважно у феодальній). Словник української мови у 20 томах
  6. міжусобиця — РО́ЗБРАТ (ворожнеча між якимись суспільними групами або окремими особами в державі, в організації тощо), ЧВА́РИ (ЧВА́РА), СВА́РИ, ЗВА́ДА, РО́ЗРУХ, РОЗРУ́ХА заст.; НЕЗГО́ДА, НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД (відсутність взаєморозуміння); РО́ЗЛАД, РО́ЗБРІД розм. Словник синонімів української мови