мізерний
МІЗЕ́РНИЙ, а, е.
1. Незначний за розміром; дуже малий.
Може, не завжди будуть такі мізерні результати розпродажу книжки (Коцюб., III, 1956, 435);
Марія Голуб.. дивилась на мізерний вилов риби і журно хитала головою (Кучер, Вогник, 1952, 21);
Як блискають цифри [на лічильнику таксі], як швидко росте сума. Ще на міських вулицях вона була мізерна, а поки вибрались на околицю, зросла казково (Збан., Курил. о-ви, 1963, 37);
// Який свідчить про нестатки, злиденність; вбогий.
Рудий.. застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (Коцюб., І, 1955, 138);
Тут ніхто не докорятиме.. "хлопською" вірою, ані мізерним маєтком. На соймику магнати демократичні, щоб заручитися голосами середньої та дрібної шляхти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 29);
Ненавидів [Суліман] бідноту свого народу за релігійний фанатизм, який засліплював очі на дійсні причини його мізерного існування (Вільде, Сестри.., 1958, 358);
// заст., зневажл. Надто вбогий (про людину).
— Об Олексіївні, ось об Галочці, і думати не смів. Хто вона, і хто я, мізерний? (Кв.-Осн., II, 1956, 351);
Було б з мене: не забула б Україна мене мізерного (Шевч., VI, 1957, 33).
2. Який не має істотного значення, великої ваги; незначний.
— Мені доручена доля моїх братів, а я думаю, .. як би збутися тільки свого, власного горя, — воно ж нікчемне, мізерне перед великим горем моєї бідної країни… (Стар., Облога.., 1961, 65);
Скінчивши роботу, я почуваю попросту обридження до неї, такою мізерною видається вона мені (Коцюб., III, 1956, 282);
Всяке, навіть мізерне, розходження може стати політично небезпечним, коли виникає можливість того, що воно розростеться в розкол.. (Ленін, 32, 1951, 52);
Самотність! Гордощі! Які слова нікчемні! За пишним одягом який мізерний зміст! (Рильський, І, 1956, 120).
3. Який не викликає до себе поваги; жалюгідний, нікчемний.
— Ану, лиш лицарю мізерний, Злиденний, витязю нікчемний, Виходь сто лих покуштовать! (Котл., І, 1952, 263);
Робітник різко відвернувся від стіни. Чому ж не стріляє ворог? Чому ж тремтить його рука? — А якщо я підійду до тебе, нікчемного й мізерного. Якщо я зажадаю пострілу не в потилицю, а в око? (Довж., І, 1958, 58).
Мізе́рна души́ця; Мізе́рний душе́ю — про малодушну людину.
Він зібрав всі сили, всю рішучість, на яку спроможна була його мізерна душиця, і наказав: — Будьте напоготові (Тулуб, Людолови, II, 1957, 267).
4. розм. Незначної фізичної сили; малосильний, кволий.
Хо стрівається очима з худою, мізерною людиною і не витримує того погляду, повного віри, повного кохання до своєї країни… (Коцюб., І, 1955, 175);
Мов пародія, за ними На худих мізерних шкапах Їхав гурт комедіантський (Л. Укр., IV, 1954, 171);
Хоч з вигляду отець Матчук [герой повісті "Забобон" Л. Мартовича] був дрібний, мізерний, але натуру мав уперту (Жовт., 2, 1956, 99);
// Такий, як у кволого або хворого.
— Входжу в одну хату, там сидить молодиця-мазурка.. Лице бліде, сухорляве, мізерне, нужденне (Н.-Лев., II, 1956, 392).
Значення в інших словниках
- мізерний — мізе́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- мізерний — Мізе́рний. Бідний, убогий, злиденний. Він, зобачивши чужинця, все зрозумів:убогий селянин-мандрівник занедужав у дорозі і якраз тут повалився. Мізерна одіж, зужита торбина при боці, худе як віск, лице, роз’яснило йому все (Коб., За готар, 131). Українська літературна мова на Буковині
- мізерний — Дуже малий, манюній; скарб) убогий, злиденний; (зміст) неглибокий, пустий; (- кількість) незначний; (дух) жалюгідний, нікчемний, суєтний; (- тіло) малосилий, кволий. Словник синонімів Караванського
- мізерний — див. слабий Словник синонімів Вусика
- мізерний — -а, -е. 1》 Незначний за розміром; дуже малий. || Який свідчить про нестатки, злиденність; вбогий. || заст., зневажл. Надто вбогий (про людину). 2》 Який не має істотного значення, великої ваги; незначний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мізерний — Бідний, жалюгідний, жебрацький, злиденний, миршавий, спроневіряний, див. бідняк, бездольний, скудний, чахлий, павпер, астенічний Словник чужослів Павло Штепа
- мізерний — МІЗЕ́РНИЙ, а, е. 1. Незначний за розміром; дуже малий. Може, не завжди будуть такі мізерні результати розпродажу книжки (М. Коцюбинський); Марія Голуб .. дивилась на мізерний вилов риби і журно хитала головою (В. Словник української мови у 20 томах
- мізерний — мізе́рний 1. дрібний, худий, блідий (про людину)(ср): Дивися, яка Ася мізерна! Чи то її вдома не харчують (Авторка) 2. нікчемний, жалюгідний; убогий (ср): Мізерне життя (Авторка)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- мізерний — мізе́рний (від лат. miser – бідний) маленький, незначний за розмірами; жалюгідний. Словник іншомовних слів Мельничука
- мізерний — БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл. Словник синонімів української мови
- мізерний — Мізе́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мізерний — рос. мизерный маленький за розмірами; жалюгідний. Eкономічна енциклопедія