мізерний

МІЗЕ́РНИЙ, а, е.

1. Незначний за розміром; дуже малий.

Може, не завжди будуть такі мізерні результати розпродажу книжки (М. Коцюбинський);

Марія Голуб .. дивилась на мізерний вилов риби і журно хитала головою (В. Кучер);

Як блискають цифри [на лічильнику таксі], як швидко росте сума. Ще на міських вулицях вона була мізерна, а поки вибрались на околицю, зросла казково (Ю. Збанацький);

Гарна пшениця вродила цього літа на четвертому полі. А от жито біля Великої дороги мізерне (В. Москалець);

// Який свідчить про нестатки, злиденність; вбогий.

Рудий .. застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (М. Коцюбинський);

Тут ніхто не докорятиме .. “хлопською” вірою, ані мізерним маєтком. На соймику магнати демократичні, щоб заручитися голосами середньої та дрібної шляхти (З. Тулуб);

Ненавидів [Суліман] бідноту свого народу за релігійний фанатизм, який засліплював очі на дійсні причини його мізерного існування (Ірина Вільде);

// заст., зневажл. Надто вбогий (про людину).

– Об Олексіївні, ось об Галочці, і думати не смів. Хто вона, і хто я, мізерний? (Г. Квітка-Основ'яненко);

Було б з мене: не забула б Україна мене, мізерного (Т. Шевченко).

2. Який не має істотного значення, великої ваги; незначний.

– Мені доручена доля моїх братів, а я думаю, .. як би збутися тільки свого, власного горя, – воно ж нікчемне, мізерне перед великим горем моєї бідної країни... (М. Старицький);

Скінчивши роботу, я почуваю попросту обридження до неї, такою мізерною видається вона мені (М. Коцюбинський);

Самотність! Гордощі! Які слова нікчемні! За пишним одягом який мізерний зміст! (М. Рильський).

3. Який не викликає до себе поваги; жалюгідний, нікчемний.

– Ану, лиш лицарю мізерний, Злиденний, витязю нікчемний, Виходь сто лих покуштовать [покуштувати]! (І. Котляревський);

Робітник різко відвернувся від стіни. Чому ж не стріляє ворог? Чому ж тремтить його рука? – А якщо я підійду до тебе, нікчемного й мізерного. Якщо я зажадаю пострілу не в потилицю, а в око? (О. Довженко).

4. розм. Незначної фізичної сили; малосильний, кволий.

Хо стрівається очима з худою, мізерною людиною і не витримує того погляду, повного віри, повного кохання до своєї країни... (М. Коцюбинський);

Мов пародія, за ними На худих мізерних шкапах Їхав гурт комедіантський (Леся Українка);

Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеликий, похилий, очі йому позападали (П. Куліш);

Хоч з вигляду отець Матчук [герой повісті “Забобон” Л. Мартовича] був дрібний, мізерний, але натуру мав уперту (із журн.);

// Такий, як у кволого або хворого.

– Входжу в одну хату, там сидить молодиця-мазурка .. Лице бліде, сухорляве, мізерне, нужденне (І. Нечуй-Левицький).