мізерність

МІЗЕ́РНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. мізе́рний.

[Мічурін:] Знаю. Читав з сумом ваші твори, сповнені прикрих помилок, які ви робили через мізерність практичних знань (Довж., І, 1958, 480);

Митцям якнайбільш треба боятися пройти повз важливі психічні чинники, не помітивши їх через їхню, нібито, мізерність (Ю. Янов., V, 1959, 116);

З почуттям власної мізерності вдивлявся юнак крізь щілинку в білих з позолотою дверях до мертвого порядку, який завжди буває там, де ніхто не живе (Полт., Повість.., 1960, 314);

Орест усвідомив свою мізерність перед кремезно-спокійним Курбалою, перед .. всіма добротливими рудокопами… (Досв., Вибр., 1959, 344).