міномет
МІНОМЕ́Т, а, ч. Один з видів гармати для ведення навісного вогню мінами.
По дорозі підрозділ підхопив у трофейників німецький міномет і три ящики мін до нього… (Ле, Право.., 1957, 180);
Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета, старшиною мінометної батареї (Про багатство л-ри, 1959, 165).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- міномет — міноме́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- міномет — [м'іномет] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- міномет — -а, ч. Один із видів гармати для ведення навісного вогню мінами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- міномет — МІНОМЕ́Т, а, ч. Один із видів гармати для ведення навісного вогню мінами. По дорозі підрозділ підхопив у трофейників німецький міномет і три ящики мін до нього... (Іван Ле); Тимко бачив, як біля одного розбитого снарядом будинку метушилися наші мінометники, встановлюючи міномет (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах