мінорний
МІНО́РНИЙ, а, е.
1. Стос. до мінору (у 1 знач.).
Мінорний лад (соль-мінор) надає музиці відтінку ніжної жіночності, тендітності, якоїсь просвітленості барв (Укр. клас. опера, 1957, 17);
Похиливсь [Мамай] у задумі, бренькнув стиха, взяв кілька мінорних акордів, а далі заграв, що само спливло зараз — "Повій, вітре, на Вкраїну"… (Головко, І, 1957, 301).
2. перен., розм. Смутний, журливий.
Тужливі вигуки пернатих співців ночі цілком гармоніювали з мінорним настроєм кандидата геологічних наук (Дмит., Розлука, 1957, 100);
Напівтемрява і журний спів настроювали глядачів на мінорний лад (Минко, Ясні зорі, 1951, 186).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мінорний — міно́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- мінорний — (тон) тихий, ніжний, сумовитий; (настрій) смутний, журливий. Словник синонімів Караванського
- мінорний — див. сумний Словник синонімів Вусика
- мінорний — -а, -е. 1》 Стос. до мінору (у 1 знач.). Мінорна гама — мелодична послідовність всіх ступенів мінорного ладу. Мінорний лад — Те саме, що мінор (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мінорний — див. печальний Словник чужослів Павло Штепа
- мінорний — МІНО́РНИЙ, а, е. 1. Стос. до мінору (у 1 знач.). Мінорний лад (соль-мінор) надає музиці відтінку ніжної жіночності, тендітності, якоїсь просвітленості барв (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- мінорний — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ... Словник синонімів української мови
- мінорний — Міно́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)