1. Словник української мови в 11 томах

міньба

МІНЬБА́, и́, ж., розм. Те саме, що о́бмін 1.

Клекоче станція.. В одному місці вже йде міньба, в іншому — бійка (Гончар, II, 1959, 234);

— Підпільна організація, наприклад, ні в якому разі не згодиться віддати ваше життя за життя якогось там фашистського виродка. Такої міньби я не дозволю! (Ю. Бедзик, Дніпро.., 1951, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міньба — міньба́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. міньба — Обмін, г. виміна; іст. міна. Словник синонімів Караванського
  3. міньба — -и, ж., розм. Те саме, що обмін 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. міньба — МІНЬБА́, и́, ж., розм. Те саме, що о́бмін 1. Клекоче станція .. В одному місці вже йде міньба, в іншому – бійка (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  5. міньба — О́БМІН, МІ́НА, МІНЯ́ННЯ, МІНЬБА́ розм., МІНЯНКА розм., ЗАМІ́НА рідше. Рожева папуга подавала вам ваше щастя в обмін на маленьку білу монетку (Ю. Смолич); Договір міни; Після уроків затіяли хлопці міньбу.. Словник синонімів української мови
  6. міньба — Міньба́, -би́, -бі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. міньба — Міньба, -би́ ж. Мѣна, размѣнъ. Словник української мови Грінченка