1. Словник української мови в 11 томах

мірза

МІРЗА́, и́, ч.

1. У деяких народів Сходу — титул члена царської династії, а також особа, яка носить цей титул.

2. У деяких народів Сходу — почесне найменування вищих чинів або учених.

3. У деяких народів Сходу — секретар, писар.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мірза — мірза́ іменник жіночого роду, істота * Але: два, три, чотири мірзи́ Орфографічний словник української мови
  2. мірза — мурза, -и, ч. 1》 У деяких народів Сходу – титул члена царської династії, а також особа, яка має цей титул. 2》 У деяких народів Сходу – почесне найменування вищих чинів або вчених. 3》 У деяких народів Сходу – секретар, писар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мірза — Аристократ (перський) Словник чужослів Павло Штепа
  4. мірза — МІРЗА́, и́, ч. 1. У деяких народів Сходу – титул члена царської династії, а також особа, яка носить цей титул. 2. У деяких народів Сходу – почесне найменування вищих чинів або учених. 3. У деяких народів Сходу – секретар, писар. Словник української мови у 20 томах
  5. мірза — мірза́, мурза́ (від перс. амір-заде – син еміра, князя) 1. В Ірані титул членів правлячої династії, ставиться після імені; шанобливе звернення до вищих урядовців і вчених; ставиться перед ім’ям. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. мірза — Мірза́, -зи́, -зі́ (араб., титул) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)