мірило
МІРИ́ЛО, а, с., книжн.
1. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь.
Мірило часу.
2. перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій.
Засоби праці не тільки мірило розвитку людської робочої сили, але й показник тих суспільних відносин, при яких відбувається праця (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 182);
Література.. се найвищий вицвіт людської цивілізації, найкраще її мірило (Фр., XVI, 1955, 383);
Москва — столиця держави, де всі люди рівні, всі мають право на працю, відпочинок, освіту, де праця є мірилом людської гідності (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мірило — міри́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- мірило — Критерій, міра, еталон, о. пробний камінь, р. мірка; (на мапі) маштаб. Словник синонімів Караванського
- мірило — -а, с., книжн. 1》 Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Мірило часу. 2》 перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мірило — МІРИ́ЛО, а, с., книжн. 1. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Мірило часу. 2. перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій. Література .. се найвищий вицвіт людської цивілізації, найкраще її мірило (І. Франко); Праця є мірилом людської гідності (М. Бажан). Словник української мови у 20 томах
- мірило — КРИТЕ́РІЙ (підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось), МІРИ́ЛО, ЕТАЛО́Н книжн. (зразок для порівнювання чогось). Ні фантастичність... Словник синонімів української мови
- мірило — Міри́ло, -ла, -лу; -ри́ла, -ри́л Правописний словник Голоскевича (1929 р.)