1. Словник синонімів української мови

мірило

КРИТЕ́РІЙ (підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось), МІРИ́ЛО, ЕТАЛО́Н книжн. (зразок для порівнювання чогось). Ні фантастичність, ні уміркованість не може сама по собі служити критерієм для оцінки етичної вартості якоїсь діяльності чи напряму (Леся Українка); Література.. се найвищий вицвіт людської цивілізації, найкраще її мірило (І. Франко); Еталоном поведінки, шкалою моральних цінностей для героїв Стефаника є совість (з журналу).

МІ́РКА (те, чим міряють, вимірюють щось), МІ́РА, МІРИ́ЛО. (Руфін:) Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту (Леся Українка); В мене овесець важненький, дешево віддам, і міра людська (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мірило — міри́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. мірило — Критерій, міра, еталон, о. пробний камінь, р. мірка; (на мапі) маштаб. Словник синонімів Караванського
  3. мірило — -а, с., книжн. 1》 Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Мірило часу. 2》 перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мірило — МІРИ́ЛО, а, с., книжн. 1. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Мірило часу. 2. перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій. Література .. се найвищий вицвіт людської цивілізації, найкраще її мірило (І. Франко); Праця є мірилом людської гідності (М. Бажан). Словник української мови у 20 томах
  5. мірило — Міри́ло, -ла, -лу; -ри́ла, -ри́л Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мірило — МІРИ́ЛО, а, с., книжн. 1. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Мірило часу. 2. перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій. Словник української мови в 11 томах