1. Словник української мови у 20 томах

мірило

МІРИ́ЛО, а, с., книжн.

1. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь.

Мірило часу.

2. перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій.

Література .. се найвищий вицвіт людської цивілізації, найкраще її мірило (І. Франко);

Праця є мірилом людської гідності (М. Бажан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мірило — міри́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. мірило — Критерій, міра, еталон, о. пробний камінь, р. мірка; (на мапі) маштаб. Словник синонімів Караванського
  3. мірило — -а, с., книжн. 1》 Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Мірило часу. 2》 перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мірило — КРИТЕ́РІЙ (підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось), МІРИ́ЛО, ЕТАЛО́Н книжн. (зразок для порівнювання чогось). Ні фантастичність... Словник синонімів української мови
  5. мірило — Міри́ло, -ла, -лу; -ри́ла, -ри́л Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мірило — МІРИ́ЛО, а, с., книжн. 1. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Мірило часу. 2. перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь; критерій. Словник української мови в 11 томах