місництво
МІ́СНИЦТВО, а, с.
1. іст. У давній Русі — порядок заміщення державних посад боярами в залежності від знатності роду, його походження й службового становища предків.
Для зміцнення свого становища бояри строго додержувались місництва (Іст. СРСР, І, 1957, 102).
2. Додержання вузькомісцевих інтересів на шкоду загальній справі, справі держави.
Необхідною умовою успішного будівництва комунізму є.. повсякденний контроль, рішуче подолання в господарському житті елементів місництва і в свідомості (Програма КПРС, 1961, 77).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- місництво — мі́сництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- місництво — -а, с. 1》 іст. У давній Русі порядок заміщення державних посад боярами залежно від знатності роду, його походження й службового становища предків. 2》 Додержання вузькомісцевих інтересів на шкоду загальній справі, справі держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
- місництво — МІ́СНИЦТВО, а, с. 1. іст. У Московській Русі – порядок заміщення державних посад боярами залежно від знатності роду, його походження й службового становища предків. Для зміцнення свого становища бояри строго додержувались місництва (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах