1. Великий тлумачний словник сучасної мови

місництво

мі́сництво

-а, с.

1》 іст. У давній Русі порядок заміщення державних посад боярами залежно від знатності роду, його походження й службового становища предків.

2》 Додержання вузькомісцевих інтересів на шкоду загальній справі, справі держави.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місництво — мі́сництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. місництво — МІ́СНИЦТВО, а, с. 1. іст. У Московській Русі – порядок заміщення державних посад боярами залежно від знатності роду, його походження й службового становища предків. Для зміцнення свого становища бояри строго додержувались місництва (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. місництво — МІ́СНИЦТВО, а, с. 1. іст. У давній Русі — порядок заміщення державних посад боярами в залежності від знатності роду, його походження й службового становища предків. Для зміцнення свого становища бояри строго додержувались місництва (Іст. Словник української мови в 11 томах