мічман
МІ́ЧМАН, а, ч.
1. Перший офіцерський чин морського флоту царської Росії та особа, яка мала цей чин.
[Кобза:] І взагалі, я спів люблю, не можу не любити, пане мічман (Корн., І, 1955, 34).
2. Вище .старшинське звання у Військово-морському флоті СРСР до 1972 р. та особа, що мала це звання.
З берега драбиною піднімаються Степан у формі мічмана і Сергій у формі капітана (Ваш, П’єси, 1958, 77).
3. З 1972 р, — звання у Військово-морському флоті СРСР, проміжне між старшинським і офіцерським, та особа, що має це звання.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мічман — мі́чман іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мічман — -а, ч. 1》 Перший офіцерський чин морського флоту царської Росії та особа, яка мала цей чин. 2》 Звання у Військово-Морському флоті України, проміжне між старшинським і офіцерським, та особа, що має це звання. 3》 У флотах деяких країн – 1-й офіцерський чин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мічман — МІ́ЧМАН, а, ч. 1. Перший офіцерський чин морського флоту дореволюційної Росії, а також особа, яка мала цей чин. [Кобза:] І взагалі, я спів люблю, не можу не любити, пане мічман (О. Корнійчук). Словник української мови у 20 томах
- мічман — мі́чман (від англ. midshipman – морський кадет) військове звання військовослужбовців надстрокової служби, до 1972 – вище старшинське звання у Військово-Морському Флоті СРСР; у російському дореволюційному флоті 1-й офіцерський чин. Словник іншомовних слів Мельничука
- мічман — Мі́чман, -на; -мани, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)