мішень
МІШЕ́НЬ, і, ж.
1. Штучна або природна ціль при навчальній та тренувальній стрільбі.
У полі на стрільбищі кожен взвод зайняв своє місце. Встановили мішені (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34);
Значне місце в радянському спорті займає стрільба по рухомих мішенях, яка проводиться на спеціально обладнаній площадці — стенді (Спорт.., 1958, 128);
// Об’єкт для стрільби, влучання.
Термітні снаряди підпалили кілька хат, полум’я було мішенню для німців (Дмит., Наречена. 1959, 119);
*У порівн. Небо над степом нависло, порешечене зоряними пробоїнами, як велетенська мішень (Гончар, Тронка, 1963, 307).
2. перен. Про того, хто є предметом нападок, глузувань, переслідувань.
В. Іванович мішенню своєї сатири обирав агресивну суть капіталізму, паліїв війни (Вітч., З, 1961, 200);
Без нього нудьгував кожен, хто хотів мати вірну мішень для своїх дотепів і жартів (Гончар, І, 1954, 480).
Значення в інших словниках
- мішень — міше́нь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мішень — (стрільця) ціль; (об 'єкт кпин) козел відпущення, г. жертвенний козел. Словник синонімів Караванського
- мішень — [м'ішен'] -н'і, ор. -н':у, р. мн. -неий Орфоепічний словник української мови
- мішень — -і, ж. 1》 Штучна або природна ціль за навчальної та тренувальної стрільби. || Об'єкт для стрільби, влучання. 2》 перен. Про того, хто є предметом нападок, глузувань, переслідувань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мішень — Ціль Словник чужослів Павло Штепа
- мішень — МІШЕ́НЬ, і, ж. 1. Штучна або природна ціль при навчальній та тренувальній стрільбі. У полі на стрільбищі кожен взвод зайняв своє місце. Встановили мішені (І. Словник української мови у 20 томах
- мішень — МІШЕ́НЬ (предмет, в який цілять при навчальній і тренувальній стрільбі), ЦІЛЬ. У полі на стрільбищі кожен взвод зайняв своє місце. Встановили мішень (І. Багмут); Тир невеличкий, незручний. Звичайний довгий рівчак з високим насипом. Словник синонімів української мови