набоб
НАБО́Б, а, ч. Титул мусульманських аристократів (князьків) в Індії, а також особа, що носить цей титул.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набоб — набо́б іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- набоб — -а, ч. 1》 Титул мусульманських аристократів (князьків) в Індії, а також особа, що має цей титул. 2》 В Англії 18 ст. – назва осіб, які розбагатіли на Сході. 3》 перен. Багата людина, життя якої відзначається східною пишнотою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набоб — Багатир-гультяй Словник чужослів Павло Штепа
- набоб — НАБО́Б, а, ч. 1. Титул мусульманських аристократів (князьків) в Індії, а також особа, що носить цей титул. 2. перен. Той, хто швидко розбагатів і живе зі східною розкішшю. Словник української мови у 20 томах
- набоб — набо́б (інд. наваб, від араб. нувваб – намісники) 1. В Індії титул правителів провінцій, що відокремилися від імперії Великих Моголів. 2. В Англії 18 ст. Словник іншомовних слів Мельничука