набоженство
НАБОЖЕ́НСТВО, а, с., діал. Церковна відправа.
То й любо було в церкві постояти, набоженства послухати (Свидн., Люборацькі, 1955, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набоженство — Набоже́нство: — відправа в церкві [II] — служба Божа [54] — церковна відправа [IV] Словник з творів Івана Франка
- набоженство — набоже́нство іменник середнього роду церковна відправа діал. Орфографічний словник української мови
- набоженство — -а, с., діал. Церковна відправа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набоженство — НАБОЖЕ́НСТВО, а, с., діал. Церковна відправа. То й любо було в церкві постояти, набоженства послухати (А. Свидницький). Словник української мови у 20 томах
- набоженство — Богослужіння, церковна відправа, набожність, служба божа Словник застарілих та маловживаних слів
- набоженство — Набоже́нство, -ва с. Богослуженіе. Любо було в церкві постояти, набоженства послухати. Св. Л. 7. набоже́нство відправляти. Служить обѣдню. Словник української мови Грінченка