1. Словник української мови в 11 томах

набожний

НАБО́ЖНИЙ, а, е. Який вірить у бога і старанно виконує всі релігійні обряди.

Вже думали, чи не налагодилась княгівна [князівна] до кляштору, бо дуже була набожна (Стор., І, 1957, 368);

Матері Левко не любив. Була вона якась безпомічна, боязлива, тиха і дуже набожна (Цюпа, Назустріч.., 1958, 61);

// Власт. релігійній людині.

Він з набожною обережністю тримав папірець за самий кутик, наче боявся стерти написані на ньому літери (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 131).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набожний — набо́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. набожний — див. побожний Словник синонімів Вусика
  3. набожний — -а, -е. Який вірить у Бога і старанно виконує всі релігійні обряди. || Власт. релігійній людині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. набожний — Побожний Словник чужослів Павло Штепа
  5. набожний — НАБО́ЖНИЙ, а, е. Який вірить у бога і старанно виконує всі релігійні обряди. Матері Левко не любив. Була вона якась безпомічна, боязлива, тиха і дуже набожна (І. Цюпа); Набожна жінка Грицька П'яного розповіла, що ніби у воду канула їхня рябенька курка .. Словник української мови у 20 томах
  6. набожний — РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  7. набожний — Набожний, -а, -е Набожный, благочестивый. Набожний, як жид подорожній. Чуб. І. 268. Словник української мови Грінченка