набожно
НАБО́ЖНО. Присл. до набо́жний.
[В’язень:] Дозволь мені хоч глянути на тебе! Дозволь мені поцілувать набожно край одіжі твоєї! (Л. Укр., II, 1951, 188);
Вона [сестра-жалібниця] ще набожно похитала над хворим головою, тяжко зітхнула, підіймаючи вгору очі, і тихо вийшла (Ірчан, II, 1958, 176).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набожно — набо́жно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- набожно — Присл. до набожний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набожно — НАБО́ЖНО. Присл. до набо́жний. [В'язень:] Дозволь мені хоч глянути на тебе! Дозволь мені поцілувать набожно край одіжі твоєї! (Леся Українка); Вона [сестра-жалібниця] ще набожно похитала над хворим головою, тяжко зітхнула, підіймаючи вгору очі, і тихо вийшла (Мирослав Ірчан). Словник української мови у 20 томах
- набожно — Набо́жно нар. Набожно, благочестиво. Словник української мови Грінченка