1. Словник української мови в 11 томах

набридати

НАБРИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАБРИ́ДНУТИ, ну, неш; мин. ч. набри́д, ла, ло; док. Ставати неприємним, нудним через одноманітність, часту повторюваність; надокучати.

Нам набридає стояти на місці (Ю. Янов., II, 1958, 45);

Боюся тільки, як би не набриднути Ліді за це літо, все ж таки я певне завдаю їй клопоту (Л. Укр., V, 1956, 149);

Миколі вкрай набридла розмова (Гжицький, Вел. надії, 1963, 56);

// безос.

Набридло сидіти в душній і тісній похмурій школі у той саме час, як ліс гучав од пташиних співів (Гр., І, 1963, 292);

[Ф р о с я: ] Що ви там шепочетесь, як змовниці? Набридло, нарешті (Мик., І, 1957, 244).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набридати — (ставати надоїдливим а. нецікавим) надокучати, розм. надоїдати, док.: знавісніти, підсил. (зі злістю) осточортіти// сидіти в печінках, намуляти очі, лізти межи очі. Словник синонімів Полюги
  2. набридати — набрида́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. набридати — Надокучати, обридати, ДОКУЧАТИ, д. настирюватися, г. навкучати, о. гризти <�скребти> голову, лізти осою <�межи очі>, сидіти у печінках, стирчати більмом в оці, стояти кілком у горлі; (присутністю) мозолити очі; дк. Словник синонімів Караванського
  4. набридати — I набриднути, дозоляти, докучати, досаджати, надощати, надокучати, настобісіти, настобіриднути, настогиднути, настопроклягіти, насточортіти, обридати, огиднути, огреціти, онавісніти, оприкритися, оприкріти, осоружитися, остобісіти, остогидіти... Словник синонімів Вусика
  5. набридати — -аю, -аєш, недок., набриднути, -ну, -неш; мин. ч. набрид, -ла, -ло; док. Ставати неприємним, нудним через одноманітність, часту повторюваність; надокучати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. набридати — НАБРИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАБРИ́ДНУТИ, ну, неш; мин. ч. набри́д, ла, ло; док. Ставати неприємним, нудним через одноманітність, часту повторюваність, постійну присутність або багаторазові звертання до кого-небудь; надокучати... Словник української мови у 20 томах
  7. набридати — син. діставати, висіти на вухах, кумарити. повідомляючи велику кількість інформації: грузити, закумарювати; людина, яка набридає іншим: довбанат, достоєвський. Словник жарґонної лексики української мови
  8. набридати — НАБРИДА́ТИ чим і без додатка (повторюванням, одноманітністю дій або слів, постійною присутністю, надмірною увагою і т. ін. неприємно вражати), ДОКУЧА́ТИ, НАДОКУЧА́ТИ, НАДОЇДА́ТИ розм., НАПРИКРЯ́ТИСЯ діал.; ПРИСТАВА́ТИ розм., В'Я́ЗНУТИ розм., ЛІ́ЗТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. набридати — Набрида́ти, -да́ю, -єш сов. в. набриднути, -дну, -неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, наскучать, наскучить. Не бреши, спасибі тобі — і своя брехня набридла. Ном. № 6873. Словник української мови Грінченка