набряк
НА́БРЯК, у, ч.
1. Пухлина, яка виникає через скупчення рідини (випоту) в тканинах.
Кухонну сіль обмежують при захворюваннях серця і нирок, що супроводяться набряками (Заг. догляд за хворими, 1957, 56).
2. Темно-червона або синювата припухлість на тілі від незначного підшкірного крововиливу, удару та інших причин.
В результаті тривалості застою венозної крові розвиваються набряки (Курс патології, 1956, 97).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набряк — на́бряк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- набряк — Опух, пухлина, набряклість, г. набреск, пухлятина, пухленина. Словник синонімів Караванського
- набряк — -у, ч. 1》 Пухлина, яка виникає через скупчення рідини (випоту) у тканинах. Злоякісний набряк — форма анаеробної інфекції, яка характеризується розвитком набряку тканини без помітного газоутворення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набряк — НА́БРЯК, у, ч. 1. Пухлина, яка виникає через скупчення рідини (випоту) в тканинах. Кухонну сіль обмежують при захворюваннях серця і нирок, що супроводяться набряками (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- набряк — НА́БРЯК (пухлина внаслідок скупчення рідини в тканинах); МІШО́К перев. мн. (набряк під очима); КАПШУ́К перев. мн., розм. (набряк у вигляді опухлої або відвислої шкіри під очима, на підборідді тощо). З худобою таке трапляється. Словник синонімів української мови