набіглий
НАБІ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до набі́гти 1, 2, 4, 8 — 10.
З стежки він звернув — усі рушили слідом за ним.., ступаючи інколи в воду і замокаючи до колін у набіглій хвилі прибою (Смолич, Світанок.., 1953, 28);
Стара Ганна, випроставшись та глибоко зітхнувши, .. посміхнулася крізь набіглі на очі сльози… (Коз., Гарячі руки, 1960, 128).
Набі́глий кро́в’ю — налитий кров’ю.
Ті, що йшли.. виглядали, як виняті з окропу, з набіглими кров’ю очима і осмаленими та червоними лицями (Фр., III, 1950, 187).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набіглий — набі́глий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- набіглий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до набігти 1), 2), 4), 8-10). Набіглий кров'ю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набіглий — НАБІ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до набі́гти 1, 2, 4, 8. Стара Ганна, випроставшись та глибоко зітхнувши, .. посміхнулася крізь набіглі на очі сльози... (В. Козаченко); // у знач. прикм. Бабуся утерла набіглі сльози й нахилила до себе Шапталу, бо той був втричі вищий за неї (В. Підмогильний). Словник української мови у 20 томах