1. Словник української мови у 20 томах

набіглий

НАБІ́ГЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до набі́гти 1, 2, 4, 8.

Стара Ганна, випроставшись та глибоко зітхнувши, .. посміхнулася крізь набіглі на очі сльози... (В. Козаченко);

// у знач. прикм.

Бабуся утерла набіглі сльози й нахилила до себе Шапталу, бо той був втричі вищий за неї (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набіглий — набі́глий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. набіглий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до набігти 1), 2), 4), 8-10). Набіглий кров'ю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набіглий — НАБІ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до набі́гти 1, 2, 4, 8 — 10. З стежки він звернув — усі рушили слідом за ним.., ступаючи інколи в воду і замокаючи до колін у набіглій хвилі прибою (Смолич, Світанок.. Словник української мови в 11 томах