1. Словник української мови в 11 томах

набік

НАБІК, присл.

1. На правий чи лівий бік чого-небудь.

Іван вирвав буряк і.. влучив її просто в хустку, аж очіпок з’їхав трохи набік (Коцюб., І, 1955, 61);

Гнат.. зайшов до кімнати в чистому вбранні з зачесаним набік темно-русим чубом (Чорн., Визвол. земля, 1959, 38);

// Відхиляючись від нормального (прямого) положення.

Минули літа, а село Не перемінилось. Тілько пустка н, край села Набік похилилась (Шевч., І, 1951, 391).

2. На відстань від кого-, чого-небудь.

Всі три протягли руки, але Петрусь найдужчий,,, схопив кварту сам і відбіг набік (Март., Тв., 1954, 150);

Ант теплими очима подивився на онуку, одіклав набік комишину.. й погладив дівчину по голові (Скл., Святослав, 1959, 9).

3. Залишаючи поза увагою; не звертаючи уваги.

[Вареник:] Я готов усі свої діла набік, щоб тільки, Вам, Дементій Васильович, догодить (Крон., II, 1958, 220);

Відкидаючи набік ганебно-ліберальні поради ліквідаторів, відкидаючи набік легковажне базікання народників, передові робітники твердо йшли своїм шляхом (Ленін, 20, 1950, 188).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набік — НАБІК – НА БІК Набік, присл. На правий чи лівий бік чогось; убік тощо. Івась прижмурив одно око, похилив голову набік (Лесь Мартович); Тодозя одскочила набік в ліщину (І.Нечуй-Левицький); Кран від’їхав по рейках далеко набік (В. Літературне слововживання
  2. набік — присл. 1》 На правий чи лівий бік чого-небудь. || Відхиляючись від нормального (прямого) положення. 2》 На відстань від кого-, чого-небудь. 3》 Залишаючи поза увагою; не звертаючи уваги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набік — НА́БІК, присл. 1. На правий або лівий бік чого-небудь. Іван вирвав буряк і .. влучив її просто в хустку, аж очіпок з'їхав трохи набік (М. Коцюбинський); Гнат .. зайшов до кімнати в чистому вбранні з зачесаним набік темно-русим чубом (С. Словник української мови у 20 томах
  4. набік — на́бік прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  5. набік — хвіст на́бік, фам. Відвертатися від кого-, чого-небудь, бути осторонь когось, чогось. — Щоб ви не втручалися не в свої справи, — буркнув Пугало. — Як то не в свої? — заверещала ще дужче господиня. — Звів дівчину з розуму, а тепер хвіст набік! (П. Панч). Фразеологічний словник української мови
  6. набік — ВБІК (УБІ́К) (у сторону від кого-, чого-небудь), НАБІ́К. Килина відійшла вбік, щоб бути самій (Є. Гуцало); Кінь плигнув убік (Григорій Тютюнник); Деві і Дженні відходять набік (Леся Українка). Словник синонімів української мови
  7. набік — На́бік, присл. На́бік, хло́пці, на́бік, хло́пці, бо чорт му́жа несе́ (Пісня) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. набік — Набік нар. Прочь съ дороги, въ сторону. Набік, хлопці, набік, хлопці, бо чорт мужа несе. Чуб. V. 648. Словник української мови Грінченка