навернений
НАВЕ́РНЕНИЙ, НАВЕ́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наверну́ти;
// у знач. прикм.
Навернений грішник, блудний син, загублений баран, лежав тихо, недвижно на помості (Фр., І, 1955, 183);
[Петерсон:] Буде значно краще, коли він повернеться.. живий, цілий, непошкоджепий і .. навернений (Галан, І, 1960, 438);
// у знач. ім. наве́рнений, ного, ч. Той, хто змінив віросповідання.
До всякого наверненого треба ставитися поблажливо (Тулуб, Людолови, І, 1957, 103).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навернений — наве́рнений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- навернений — навернутий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навернути. || у знач. прикм. || у знач. ім. навернений, -ного, ч. Той, хто змінив віросповідання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навернений — НАВЕ́РНЕНИЙ, НАВЕРНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наверну́ти¹. Яничари – в султанській Туреччині – солдати регулярної піхоти, яка комплектувалася із бранців,а також із християн, навернутих у мусульманство (з газ.); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- навернений — Наве́рнений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- навернений — Навернений, -а, -е 1) Обращенный, повороченный. 2) Наваленый. Прийшов, аж там змій камнем навернений. Рудч. Ск. І. 86. 3) Обращенный (въ вѣру). Баба також, як і вона, відьма, а дочка ше не навернена. Мнж. 138. Словник української мови Грінченка