1. Словник української мови в 11 томах

навернення

НАВЕ́РНЕННЯ, я, с. Дія за знач. наверну́ти, наверта́ти.

Лозки багаті, і навернення їх єдиного сина рано чи пізно принесе свою користь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 153);

Одним із засобів підкорення слов’ян було насильне навернення їх у християнство (Іст. середніх віків, 1955, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навернення — наве́рнення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. навернення — -я, с. Дія за знач. навернути, навертати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навернення — НАВЕ́РНЕННЯ, я, с. Дія за знач. наверну́ти¹, наверта́ти. Лозки багаті, і навернення їх єдиного сина рано чи пізно принесе свою користь (З. Тулуб); Одним із засобів підкорення слов'ян було насильне навернення їх у християнство (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах