навернення
НАВЕ́РНЕННЯ, я, с.
Дія за знач. наверну́ти¹, наверта́ти.
Лозки багаті, і навернення їх єдиного сина рано чи пізно принесе свою користь (З. Тулуб);
Одним із засобів підкорення слов'ян було насильне навернення їх у християнство (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навернення — наве́рнення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- навернення — -я, с. Дія за знач. навернути, навертати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навернення — НАВЕ́РНЕННЯ, я, с. Дія за знач. наверну́ти, наверта́ти. Лозки багаті, і навернення їх єдиного сина рано чи пізно принесе свою користь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 153); Одним із засобів підкорення слов’ян було насильне навернення їх у християнство (Іст. середніх віків, 1955, 110). Словник української мови в 11 томах