1. Словник української мови в 11 томах

навиклий

НАВИ́КЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до нави́кнути.

Бояри ж, не навиклі до таких неприступних і карколомних доріг, пішли здовж валу (Фр., VI, 1951, 17);

Всі три висотні споруди викладають муляри спеціальної виучки, навиклі до сміливої праці (Вол., Озеро.., 1959, 3).

2. рідко. Який увійшов у звичку, став звичним.

Навиклим рухом Іван хапа вівцю за хребет і тягне до себе (Коцюб., II, 1955, 324);

// Який звик до чого-небудь.

Я волю панову іще раніше знав. Ніж він торкав мене дзвінкою острогою. Чи стишував ходу навиклою рукою (Рильський, II, 1956, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навиклий — нави́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. навиклий — див. умілий Словник синонімів Вусика
  3. навиклий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до навикнути. 2》 рідко. Який увійшов у звичку, став звичним. || Який звик до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навиклий — НАВИ́КЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до нави́кнути. Бояри ж, не навиклі до таких неприступних і карколомних доріг, пішли здовж валу (І. Франко); Всі три висотні споруди викладають муляри спеціальної виучки, навиклі до сміливої праці (І. Волошин). Словник української мови у 20 томах
  5. навиклий — ЗВИ́ЧНИЙ (який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку), ЗВИЧА́ЙНИЙ, ЗВИ́КЛИЙ, ЗВІ́СНИЙ розм., ПРИВИ́ЧНИЙ розм., СВІ́ЙСЬКИЙ розм., НАВИ́КЛИЙ рідко. Асистент.. почав подавати зі звичною точністю інструменти (О. Словник синонімів української мови