навиклий

ЗВИ́ЧНИЙ (який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку), ЗВИЧА́ЙНИЙ, ЗВИ́КЛИЙ, ЗВІ́СНИЙ розм., ПРИВИ́ЧНИЙ розм., СВІ́ЙСЬКИЙ розм., НАВИ́КЛИЙ рідко. Асистент.. почав подавати зі звичною точністю інструменти (О. Довженко); Посумувавши та погорювавши, дядьки знову заводили свої звичайні розмови про те, що березовий дьоготь трохи дорогий, що зіньківські ковалі.. за підкову беруть такі гроші, що, мабуть, і в самій Полтаві люди б дивувалися, коли б їм розказав (Григорій Тютюнник); Щодня було те саме.. Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно сприймали все до нудоти знайоме (М. Коцюбинський); Привичним рухом одімкнув надзиратель замок, широко розчинив двері (Г. Хоткевич); Настуся заметушилась, бо очевидячки вже позабувала модну заграничну символістичну мову і все збивалась з ролі на мову свійську, вселюдську (І. Нечуй-Левицький); Навиклим рухом Іван хапа вівцю за хребет і тягне до себе (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навиклий — нави́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. навиклий — див. умілий Словник синонімів Вусика
  3. навиклий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до навикнути. 2》 рідко. Який увійшов у звичку, став звичним. || Який звик до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навиклий — НАВИ́КЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до нави́кнути. Бояри ж, не навиклі до таких неприступних і карколомних доріг, пішли здовж валу (І. Франко); Всі три висотні споруди викладають муляри спеціальної виучки, навиклі до сміливої праці (І. Волошин). Словник української мови у 20 томах
  5. навиклий — НАВИ́КЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до нави́кнути. Бояри ж, не навиклі до таких неприступних і карколомних доріг, пішли здовж валу (Фр., VI, 1951, 17); Всі три висотні споруди викладають муляри спеціальної виучки, навиклі до сміливої праці (Вол. Словник української мови в 11 томах