1. Словник української мови в 11 томах

навкруги

НАВКРУГИ́, присл., прийм. Те саме, що навко́ло.

Пахощі з липи і квіток носилися в повітрі і розвівалися широкими хвилями далеко навкруги (Мирний, І, 1954, 164);

Була тільки п’ята година, а навкруги вже зовсім сутеніло (Гончар, І, 1954, 197);

Хо сидить посеред галяви, а навкруги його панує мертва, прикра тиша (Коцюб., І, 1955, 149);

На перехрестях вулиць ми зупинялись, бо вітер наче танцював навкруги нас (Ю. Янов., II, 1958, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навкруги — навкруги́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. навкруги — див. близько; навколо Словник синонімів Вусика
  3. навкруги — НАВКРУГИ́, НАВКРУ́Г. 1. присл. Те саме, що навко́ло 1. Де, бувало, пройде, то мов весною накруг повіє, а заспіває, то аж Дністер бурхливий затихне (з легенди)... Словник української мови у 20 томах
  4. навкруги — НАВКО́ЛО присл., ДОВКО́ЛА, КРУГО́М, НАВКРУГИ́, НАВКРУ́Г, ДООКО́ЛА, ДООКІ́Л розм., ОКРУ́Г розм., ОКРУГИ́ розм., ЗОКО́ЛА розм., ВКО́ЛО рідше, ДОВКІ́Л рідше, НАВКІ́Л рідше, НАОКО́ЛО рідше, НАОКІ́Л рідше, НАО́КРУ́Г рідше, НАОКРУГИ́ рідко, ОКІ́Л рідше. Словник синонімів української мови
  5. навкруги — Навкруги́, присл. понавкруги́ = навкруги́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)