1. Словник української мови в 11 томах

навтіки

НАВТІ́КИ, НАВТЬО́КИ, присл.. розм. Бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи.

— Як же я довідавсь од матері, що мені така ласка та шаноба простелена, то я, не довго думавши, зараз навтіки, куди очі зирнули, а ноги понесли (Вовчок, VI, 1956, 222);

Видерши хустину, Йон пустивсь навтьоки, утираючи нею на бігу впріле обличчя (Коцюб., І, 1955, 234);

Вишневецький не зупинявся, за ним пустилась навтіки і шляхта (Панч, Гомон. Україна, 1954, 369).

Дремену́ти навті́ки (навтьо́ки) див. дремену́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навтіки — навті́ки прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. навтіки — навтьоки, присл., розм. Бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навтіки — НАВТІ́КИ, НАВТЬО́КИ, присл., розм. Бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи. Ми кинулися навтіки (Б.-І. Антонич); Вишневецький не зупинявся, за ним пустилась навтіки і шляхта (П. Словник української мови у 20 томах
  4. навтіки — НАВТІ́КИ (НАВТЬО́КИ) присл., предик., розм. (бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи), НАВТІКАЧА́ розм., ДРА́ЛА предик., розм., ДРАПАКА́ предик., розм. Вишневецький не зупинявся, за ним пустилась навтіки і шляхта (П. Словник синонімів української мови
  5. навтіки — Навті́ки, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. навтіки — Навтек, навтеки, навтікача, навтіки нар. Убѣгая, убѣгать. Ми до його, а він зразу від нас на толоку навтек, та й не знайшли. Новомоск. у. А він навтеки. Черниг. г. Він через тин так і перескочив та навтікача. Рудч. Ск. II. 152. Словник української мови Грінченка