1. Словник української мови в 11 томах

навіщувати

НАВІЩУ́ВАТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Наперед сказати про те, що буде, що трапиться і т. ін. або, віщуючи, накликати щось.

Вона мені навіщувала мою недолю! (Вовчок, І, 1955, 54);

*Образно. В цей день весь ярмарок стежив, як заходило сонце. Може, "за стіну"? Може-таки, навіщує дощу оцій спраглій.. землі?.. (Гончар, Таврія, 1952, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навіщувати — навіщува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. навіщувати — -ую, -уєш, док., перех., розм. Наперед сказати про те, що буде, що трапиться і т. ін. або, віщуючи, накликати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навіщувати — НАВІЩУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, чого, розм. Наперед передбачити те, що буде, трапиться і т. ін. або, віщуючи, накликати чогось. Вона мені навіщувала мою недолю! (Марко Вовчок); Я ніби навіщував собі недолю в творах (О. Словник української мови у 20 томах
  4. навіщувати — НАКЛИ́КАТИ що на кого-що (своїми діями або словами викликати, спричинити що-небудь неприємне, небажане), СПРОВА́ДИТИ, ЗВЕСТИ́ рідше, НАВОЛОКТИ́ розм.; НАВІЩУВА́ТИ розм., НАПРОРОКУВА́ТИ розм., НАПРОРО́ЧИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. навіщувати — Навіщувати, -щую, -єш гл. Предсказать, многое предсказать. Дурні були цигане: що вони мені навіщували! Г. Барв. 250. Словник української мови Грінченка