1. Словник української мови у 20 томах

навіщувати

НАВІЩУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, чого, розм.

Наперед передбачити те, що буде, трапиться і т. ін. або, віщуючи, накликати чогось.

Вона мені навіщувала мою недолю! (Марко Вовчок);

Я ніби навіщував собі недолю в творах (О. Довженко);

Вони навіщували мені таке: той день, коли німий заговорить, стане найчорнішим днем твого життя (І. Білик);

* Образно. В цей день весь ярмарок стежив, як заходило сонце. Може, “за стіну”? Може-таки, навіщує дощу оцій спраглій .. землі?.. (О. Гончар);

Говорить він так, ніби щось знає. Це, безперечно, зорі навіщували йому ці слова... (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навіщувати — навіщува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. навіщувати — -ую, -уєш, док., перех., розм. Наперед сказати про те, що буде, що трапиться і т. ін. або, віщуючи, накликати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навіщувати — НАКЛИ́КАТИ що на кого-що (своїми діями або словами викликати, спричинити що-небудь неприємне, небажане), СПРОВА́ДИТИ, ЗВЕСТИ́ рідше, НАВОЛОКТИ́ розм.; НАВІЩУВА́ТИ розм., НАПРОРОКУВА́ТИ розм., НАПРОРО́ЧИТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. навіщувати — НАВІЩУ́ВАТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Наперед сказати про те, що буде, що трапиться і т. ін. або, віщуючи, накликати щось. Вона мені навіщувала мою недолю! (Вовчок, І, 1955, 54); *Образно. В цей день весь ярмарок стежив, як заходило сонце. Словник української мови в 11 томах
  5. навіщувати — Навіщувати, -щую, -єш гл. Предсказать, многое предсказать. Дурні були цигане: що вони мені навіщували! Г. Барв. 250. Словник української мови Грінченка