наголо
НА́ГОЛО́, присл.
1. Вийнятий з піхов, в оголеному вигляді (про холодну зброю).
Піхви були залишені коноводові, і друзі виїхали на вихідні позиції з шаблями наголо (Руд., Остання шабля, 1959, 166);
Не встигли ми дійти до одної з скирт, як із-за другої вискочило кілька кінних з шаблюками наголо (Гжицький, Вел. надії, 1963, 8).
2. Не залишаючи волосся, до шкіри (про стрижку, гоління).
Він.. видобув лезо безпечної бритви.. і наголо зняв бороду (Ю. Янов., II, 1954, 49);
Ганжа-Ганженко неквапом, з поуттям самоповаги вийшов на трибуну, пригладив рукою свою лобату, наголо вибриту голову (Гончар, II, 1959, 187).
3. перен. Цілком, зовсім; поголовно.
В городі не як у селі, що тільки й є мужики; ні, там усе пан наголо (Кв.-Осн., II, 1956, 282).
Го́лий наголо́ — зовсім голий.
Марина гола наголо Перед будинком танцьовала [танцювала] У парі з матір’ю! (Шевч., II, 1953, 98).
Значення в інших словниках
- наголо — на́голо́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- наголо — пр., (- меч) напоготові; (стригти) під корінь; (все, всі) поголовно, геть чисто, начисто. Словник синонімів Караванського
- наголо — див. зовсім Словник синонімів Вусика
- наголо — присл. 1》 Вийнятий з піхов, в оголеному вигляді (про холодну зброю). 2》 Не залишаючи волосся, до шкіри (про стрижку, гоління). 3》 перен. Цілком, зовсім; поголовно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наголо — НА́ГОЛО́, присл. 1. Зовсім без одягу. З обстриженими головами, З підрізаними пеленами Стояли хльорки наголо (І. Котляревський); // зі сл. роздягати, роздягатися. Догола, так, коли зовсім скидається одяг. Опівдні молодих троянівців покликали на медогляд. Словник української мови у 20 томах
- наголо — На́голо́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наголо — Наголо́ нар. Всѣ совершенно. Жінки наголо всі цокотухи. Шевч. В мене тільки пара щупелят, а то все один уюн наголо. Сим. 150. Словник української мови Грінченка