нагострювати
НАГО́СТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, док., перех. Робити що-небудь гострим за допомогою точіння, клепання.
Клепала [мати] косу, нагострювала її (Минко, Моя Минківка, 1962, 78);
Дехто, сподіваючись, що на завтра прийдеться на жнива ставати, і серп позубив, косу нагострив (Мирний, IV, 1955, 246);
Вона випила молока, нагострила сапку й пішла обгортати картоплю (Донч., Секрет, 1947, 95);
*Образно. В слово думи уложи. Нагостри їх, мов ножі, І тоді пускай їх сміло,— — Стане слово те за діло (Черн., Поезії, 1959, 140).
◊ Нагостри́ти ву́хо (ву́ха) див. вухо;
Наго́стрювати (нагостри́ти) соки́ру (меч) — готуватися до збройного нападу, до війни.
Дарма палій війни нагострює сокиру і атомом своїм погрожує дарма (Гонч., Вибр., 1959 242).
Значення в інших словниках
- нагострювати — наго́стрювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- нагострювати — -юю, -юєш, недок., нагострити, -гострю, -гостриш, док., перех. Робити що-небудь гострим за допомогою точіння, клепання. Нагострити вуха — почати уважно прислуховуватися до чогось (розмови і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- нагострювати — НАГО́СТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАГОСТРИ́ТИ, гострю́, го́стриш, док., що. Робити що-небудь гострим за допомогою точіння, клепання. Клепала [мати] косу, нагострювала її (В. Минко); Нагострили сокири дзвінкі ми, – То ж і бритва не завжди така (М. Словник української мови у 20 томах
- нагострювати — гостри́ти (рідше точи́ти, наго́стрювати і т. ін.) ніж (меч, соки́ру тощо) на кого—що і без додатка, несхв. Виношувати якісь недобрі наміри щодо когось, чогось; замишляти щось. А той нишком у куточку Гострить ніж на брата (Т. Фразеологічний словник української мови
- нагострювати — ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін. Словник синонімів української мови