наготовлювати

НАГОТО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і НАГОТОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАГОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш і НАГОТО́ВИТИ, влю, виш; мн. нагото́влять; док., перех.

1. Готувати, запасати щось у якій-небудь кількості.

Констанцій.. сідає до стола, наготовляє таблички (Л. Укр., III, 1952, 326);

Дивно мені, братове! Коли ж ви встигли стільки прапорів наготувати та ще й вивісити? (Гончар, III, 1959, 423);

// Завчасно підготовляти що-небудь для вжитку.

Він помився холодною водою, що вже давно наготувала мати (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 343);

Маруся.. ще звечора наготовила червону скиндячку, щоб завтра на голову положити (Кв.-Осн., II, ,1956, 54);

Старша дружка вже наготовила і кетяг червоної калини — подати батькам вранці (Смолич, Мир.., 1958, 68);

2. Варячи, смажачи і т. ін., готувати багато їжі.

Господині не було — певне, десь поралась на куховарні, щоб наготувати їжі на таку сімейку (Досв., Вибр., 1959, 55);

Зібралися ми гуртом у клуб.. Наготували печеного й вареного… (Ковінька, Кутя.., 1960, 106).

3. Приводити у придатний до вживання, використання і т. ін. стан.

— Ой, Марку ж мій, Марку, не дрімай зо мною, Наготуй шабельку та й воюй зо мною (Чуб., V, 1874, 425);

Шовкун наготував фаустпатрон для пострілу (Гончар, III, 1959, 266);

Він зняв стрільбу, наготовив її до вистрілу і почав підходити пташку (Фр., III, 1950, 9);

— Показуй, які горниці наготовила ти сій панянці (Мирний, ІІІ, 1954, 299).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

наготовлювати

Значення в інших словниках