надгробник
НАДГРО́БНИК, а, ч. Те саме, що надгро́бок.
Я спорудив собі надгробник вікопомний; До нього шлях людський не заросте зелом (Стар., Вибр., 1959, 85);
І над надгробником Франковим, І над Міцкевича вінком Народ гримить щасливим словом І вольним розцвіта трудом (Рильський, II, 1960, 161).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надгробник — надгро́бник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- надгробник — -а, ч. Те саме, що надгробок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надгробник — НАДГРО́БНИК, а, ч. Те саме, що надгро́бок. Я спорудив собі надгробник вікопомний. До нього шлях людський не заросте зелом (М. Старицький); Спочатку помагав [Абібула] батькові тесати надгробники, далі покинув, став мідником (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах