надгробок

НАДГРО́БОК, бка, ч. Пам’ятник, камінь, плита і т. ін., встановлені на могилі.

Чернігівські земляки, вкупі з сином поета [Глібова], становлять над його могилою невеличкий монумент — надгробок (Коцюб., III, 1956, 202);

По високому узгір’ю розсипались кам яні надгробки тюркського цвинтаря (Донч., II, 1956, 281).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надгробок — Архітектурний або скульптурний твір, що увічнює пам'ять небіжчика і встановлюється на його могилі. У різні епохи ними були мавзолеї, мегазіли, менгіри, плити, саркофаги, стели, хрести, а в інтер'єрах храмів тумби над похованнями тощо. Архітектура і монументальне мистецтво
  2. надгробок — надгро́бок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. надгробок — Нагро́бок і надгро́бок, -бка; -ро́бки, -бків надгро́бок і нагро́бок, -бка; -ро́бки, -бків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. надгробок — НАДГРО́БОК, бка, ч. Пам'ятник, камінь, плита і т. ін., встановлені на могилі. Були скрізь по стінах у Великій церкві помальовані князі, гетьмани, воєводи благочестивії, що тую церкву боронили й підпирали .. Словник української мови у 20 томах
  5. надгробок — Надгро́бок, -бка м. = нагробок. Вистоявши службу, Шрам ходив із своїми од одного надгробка до другого. К. ЧР. 100. Словник української мови Грінченка
  6. надгробок — -бка, ч. Пам'ятник, камінь, плита і т. ін., встановлені на могилі. Великий тлумачний словник сучасної мови